Євген Муджирі, журналіст. Син Євгена, Давид, переміг в «Пробігу в ходунках» в 2015 році.
До спорту маю теплі почуття з дитинства. У шкільні часи грав в футбол, як всі хлопчики, потім спробував волейбол. В університеті спорт не кинув – виступав за збірну факультету з волейболу, був капітаном футбольної команди «Сверло» в чемпіонаті історичного факультету Донецького національного університету. На момент народження сина грав у футбол з друзями і колегами раз в тиждень.
Одного разу я вирішив пробігти 5 км в благодійному забігу WizzAir-марафону. Без будь-яких тренувань і підготовок зайняв місце серед середняків забігу. Це надихнуло. А коли дізнався, що в «Пробігу під каштанами» є категорія для самих маленьких, подумав, що це буде непоганим тренуванням для Давида. Не впевнений, чи варто привчати малюка до спорту з самого дитинства, але в маленькому віці він намагається повторювати все, що роблять батьки. Так, варто мені почати віджиматися від підлоги, Давид завжди ляже поруч і буде повторювати, смішно торкаючись підлоги носом.
Давид тоді ще не ходив зовсім, а нам вже хотілося побачити його перші кроки. Реєстрацію взяла на себе дружина. На призи ми особливо не розраховували. Тим більше, ми потрапили до другої групи забігу, а в першій була одна настільки прудка дівчинка, що подумки ми вже налаштовувалися на олімпійський принцип «головне – участь».
Дружина пішла з Давидом на старт, а я встав на фініші. Як не намагався зловити увагу малюка, він дивився очима куди завгодно, але не на мене. Поглядами ми зустрілися якраз під час стартового свистка. Я отямитися не встиг, як він уже був біля мене, за фінішною лінією. Син переміг! Звичайно ж, було приємно. Тим більше, що вітали нас наші знайомі і родичі ще наступні два дні, коли виходили сюжети на ТБ. Наймолодший чемпіон в сім’ї, як-ніяк. До речі, коли ми приїхали додому, в той же день Давид пішов. Це було не менш приємно!