Олексій Прокопенко, старший викладач кафедри фізичної культури і спорту одного з вузів Києва, тренер у фітнес-мережі, ультрамарафонець.
– Я бігаю заради задоволення, тому що вважаю, що немає в житті більшого задоволення, ніж від фізичної втоми! Кожен старт має свою родзинку, але більш значущі для мене – це високогірні забіги. Відчуття від бігу по льодовику або сніжнику просто непередавані. Не дивно, що стартом, який найбільше запам’ятався для мене, став забіг на Ельбрус.
Розпочавши тренуватися з самого раннього дитинства, вперше я потрапив на навчально-тренувальні збори в 6 років, а сьогодні я не уявляю свого життя без бігу. Не можу і не хочу зупинятися.
Увечері або вранці, коли це дозволяє робочий графік, я одягаю кросівки і біжу в ліс. Шум листя і спів птахів влітку, приємний скрип снігу під ногами і укриті інеєм сосни взимку заворожують, дають відчуття спокою. Людина – дитя природи, і напевно в душі багато хто хоче єднання з нею.
Життя вносить свої корективи, накладає на кожного з нас різні зобов’язання, часом змушує займатися справою або витрачати час на віртуальний світ, заміщуючи ним реальний. Багато років працюючи в системі освіти, я спостерігаю, як молоді люди воліють марнувати час у мережі, створювати неймовірно крутий «інтернет-персонаж», не встаючи зі стільця. Ділитися, коментувати, виступати експертом стало просто, а головне, що для цього не потрібно прикладати ні фізичних, ні розумових зусиль. “Здаватися, а не бути” – девіз сучасного суспільства.
На жаль, досягнення сучасної науки змінюють вигляд людини в гіршу сторону. Людина стає малорухливоюі пасивною, набуває в результаті такого способу життя захворювання тіла і духу. Особисто для мене постійна фізичне навантаження – це пігулка від усіх хвороб, а іноді навіть «операційна» або «психотерапевт».
В силу захоплення трейлом, і первісної спортивної спеціалізації «лижні гонки», я будую свої тренувальні плани виключно на пересіченій місцевості. Такий формат тренувань пом’якшує ударні навантаження на суглоби і хребет, дозволяє почати рухатися навіть тим, хто давно не тренувався, а також огрядним людям. Крім того, біг по пересіченій місцевості прекрасно зміцнює м’язи, зв’язки гомілки і ступні. Рельєф імітує интервальну роботу і дає можливість підготуватися до старту будь-якого формату, від одного кілометра до марафону і ультрамарафону. Якщо ви тільки починаєте рухатися і відстань в 1-2 км здається вам нездоланною, взуйте кросівки, спробуйте подолати цей «марафон», чергуючи біг з ходьбою, і вже через 2 місяці ви легко будете пробігати цю дистанцію на одному диханні.
Повірте, важко тільки до першого поту, а потім «втягуєшся» і не розумієш, як існував всі ці роки, не знаючи задоволення від фізичної втоми. В результаті якість життя стає на порядок вище, а ставлення до неї – спокійніше і впевненіше. Твердо вирішивши не повертатися в замкнуте коло «втомився на роботі, по пиву з друзями, спорт – це не моє», ви, нарешті, відчуєте задоволення і станете прикладом для оточуючих. А яким прикладом ви станете для своїх дітей! Варто замислитись.
Прекрасною нагодою для початку може послужити вже традиційний для тисяч киян «Пробіг під каштанами». Підготовка до нього не відніме дуже багато часу, а формат забігу дозволяє подолати дистанцію в 5 км, чергуючи біг з ходьбою. Багато років ця подія приваблює тисячі учасників, адже вона направлена на те, щоб дати можливість дітям бути здоровими, а значить, піклується про здоров’я і майбутнє всієї нації.
Давайте боротися за наше майбутнє разом! Побігли!