«Я брав участь у всіх 24-х Пробігах, що вже відбулися. Згадуючи перший забіг в далекому 1993 році, пригадую, що ми бігли з Хрещатика через бульвар Тараса Шевченка до універмагу «Україна». Про той Пробіг я дізнався з якоїсь реклами. Так і почалася моя історія бігу під каштанами.
А взагалі, я бігаю з 1961 року, займався в товаристві «Спартак», маю 2-й розряд з бігу. Спорт у мене у крові.
У мене є три сина. Кожному з них я намагався привити любов до спорту. Старший – Андрій – не ставив перед собою великих спортивних цілей. Середущий – Іван – займався серйозно п’ятиборством. А молодший – Володимир – успішний тенісист.
До речі, Володю я привів на Пробіг в 1997 році. У нього ДЦП, лівосторонній геміпарез, але спорт був йому цікавий. З того часу ми бігаємо разом. Володя завжди хотів обігнати мене. Якось на Пробіг він взяв дуже незручне взуття, воно весь час натирало йому ногу, але з дистанції син не зійшов – ось це я називаю по-спортивному. В його спортивне майбутнє мало хто вірив, так буває. А я вірив і моє завдання, як батька, було підтримати його. Сьогодні Володя дуже хороший тенісист, він навчався за підручником, так сказати, вивчав теорію і самостійно опановував техніку сучасного тенісу. Але він пішов далі всіх книжок і розробив власну методику навчання та гри в теніс для людей з вадами ніг. Зараз він тренер, але також бігає в бігових клубах, закінчує тренерську освіту та працює над соціальним проектом “Реабілітація за допомогою тенісу».
Коли займаєшся спортом, дуже важливо брати участь в якомога більшій кількості спортивних заходів, щоб зберігати мотивацію і не закинути тренування, адже в спорті завжди потрібно ставити перед собою якісь цілі, щоб показувати прогрес. Для мене було важливо щорічно приходити на Пробіг і покращувати свій результат. Це дійсно хороша можливість стежити за власним розвитком, коли ти з року в рік пробігаєш одну і ту ж дистанцію.
У житті кожної людини є речі, які приносять їй щастя. Я вважаю, що такими речами є любов, весілля, народження дитини і спорт. Тому, який би не був результат забігу, він завжди приносить щастя. А у випадку з «Пробігом під каштанами», участь дає можливість подарувати щастя і тим, хто в цього так потребує.
«Пробіг під каштанами» – й досі наша сімейна традиція. Звичайно, сьогодні син легко обганяє мене. Хоча через місяць побачимо….»