Історія Наталі Смук та її сина Віктора – типова для пацієнтів Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України. Наталя розповідає свою історію спокійно, навіть весело. Вона має на це повне право – адже, як кажуть лікарі, прогноз оптимістичний. І це після чотирьох складних операцій. Ми публікуємо розповідь Наталі саме тому, що вона типова. Такі історії дають нам змогу краще зрозуміти масштаби великої справи, яку щоденно і навіть буденно роблять фахівці Центру.
– В період вагітності у нас було все добре. В усякому випадку, лікарі не знаходили нічого тривожного. А коли Віктор народився, при першому ж огляді знайшли шуми. Нас відразу відправили в лікарню, щоб встановити точний діагноз. Спочатку ми проходили обстеження дома, в Луцьку, а згодом нас направили в Київ на перевірку. По дорозі Віктору стало недобре, тому в Києві його відразу забрали в реанімацію і зробили першу операцію. Сину тоді було лише 2 місяці. Йому був проведений анастомоз Блелока. Ніколи не думала, що буду розуміти такі слова, знати, що вони означають.
Перший раз ми пробули в Кардіоцентрі місяць, з них два тижні – в реанімації. Зараз Віктору шість років, і ми тільки що пережили четверту радикальну операцію. В 2010 році йому зробили корекцію тетради Фалло. В 2011 році – пластику легеневих судин. Але у нас виявилась особливість, яка значно ускладнила лікування – організм Віктора не сприймає чужерідного тіла, тому латочки, які йому нашивали на судини, не прижилися. Внаслідок цього розвинулася деформація судин, і в цьому році виникла необхідність в терміновій операції. Сподіваємось, що ця операція буде останньою.
А як ви потрапили до Кардіоцентру?
– Після першої операції ще в Луцьку, нам порекомендували обстежитись в спеціалізованому закладі, щоб поставити більш точний діагноз. Найближчий кардіоцентр був у Львові. Наші знайомі, які там живуть, за нашим проханням звернулися у львівський кардіоцентр. Дізнавшись про всі обставини та умови, наші львівські знайомі порекомендували нам їхати сюди, в Київ. А направлення в київський Кардіоцентр ми домагалися вже самі.
Волею обставин Ви стали постійними пацієнтами Кардіоцентру. Чи не могли би ви поділитись загальними враженнями?
– Я дуже задоволена. Я дякую Богу, що на світі існують такі «золоті» лікарі. Я дякую долі, за те що ми потрапили до їхніх рук. Вони творять диво, вони рятують таких тяжкохворих дітей. За ці роки я тут такого надивилася, але не втомлююсь дивуватися та захоплюватись. Завдяки їм наші дітки виживають і потім живуть повноцінним життям.
Хотіла би окремо відмітити дбайливе, чуйне ставлення до нас всього персоналу Центру. З дітками і з мамами працюють спеціальні психологи. З нами постійно зустрічаються лікарі та інформують нас про стан наших дітей, подальший перебіг лікування й перспективи на одужання. Не хочу нікого лаяти й критикувати, але порівняно з іншими лікарнями (а нам, на жаль, є з чим порівнювати), це – небо і земля.
Тобто Вас лікарі теж обнадіюють?
– Поки ще ніхто нічого не прогнозує, але є сподівання, що ця операція буде останньою. Все залежить від того, як Віктор буде себе почувати, та від результатів наступного огляду. Адже чим старше дитина – тим важче переноситься наркоз і протікає післяопераційний період.
А як Віктор переносить лікування? Як його настрій?
– Позитивно. Як дорослий. Він вже все знає і розуміє. Правда, інколи плаче, боїться. В реанімації трохи нервував. А зараз вже краще, веселіше. Хоче бігати, гратися.
Відомо, що хворіти – справа нудна. Особливо в лікарні і особливо для дітей…
– Так, але тут в Кардіоцентрі, багато робиться для того, щоб дітям було веселіше. Постійно до дітей приходять аніматори, клоуни, проводяться різні конкурси. Наприклад, ми навчилися робити ляльки-мотанки – вже дві зробили своїми руками. Дітей розважають постійно.
А тепер ви вже готуєтесь до школи?
– Ні, в цьому році ми ще в школу не йдемо. Стан Віктора не дозволяв йому навіть відвідувати дитячий садок. Так що ми цього року підемо в підготовчий клас, а згодом вже в школу. Я впевнена, що найважче в нас вже позаду, ми все надолужимо, і все в нас буде добре.
You must be logged in to post a comment.